понеділок, 27 лютого 2012 р.

Пісня як спогад розміром у приспів

Так часто буває, що якась подія або й цілий період життя чітко прив’язуються до якоїсь пісні. І згодом, роки по тому, згадую минуле кожного разу, як чую цю пісню. Якось виникло бажання трошки позгадувати такі-от знакові композиції.                                                                                                      
Океан Ельзи - Майже весна                                                                                                   Школа, останні роки. Улюблені заняття, найкращий друг, найкраща подруга, віра у них і у себе, широка дорога попереду, впевненість. Впевненість. "Карочє, ми всіх порвем!", Сергієві слова, і - о так! - ми таки рвали. Дякую, друзі, це було круто. 

Руслана - Я Тебе Люблю                                                                                                                Вік Джульєти. Добре пам’ятаю, як за два тижні до свого 14-ліття я думала, чи вчинила б так, як і ця маленька закохана? Визначитись було важко, найбільше заважала відсутність Ромео :)

Amorphis - I Of Crimson Blood                                                                                                       Під Amorphis взагалі робити ранкову зарядку було супер круто, але на цій пісні я завжди якраз робила "берізку" :) О дитинство, поверни мені цю радість від розминання м’язів! Ех...

Тінь Сонця - Даремно                                                                                                                  Коли вперше її послухала, то сподобалась, але хіба настроєм чоловічої партії. Гарно передані переживання, принаймні ті, які я помітила у тексті. Згодом прислухалась до слів і якось воно так невимушено нагадало мені мої власні пошуки щастя. "Знаєш, я, певно, чекала тебе..." - "У мені вже ніщо не живе". Так було, коли відчайдушно хотілось тепла, що намагалась розгледіти своє щастя ледве не у будь кому. "Та що ж я не знаю? Я сокіл і крук!" - "Я полоню тебе ніжністю рук..." Наївність? Еге ж. "Я лиш спочину і далі злечу в ніч буревієм!" - "Стій, зупинися, так просто піти ти не посмієш..." Ну і як можна втримати вітер? І головне - навіщо? "Моє спасіння - нестримний політ..." - "Моє життя - зачарований світ"  - "Даремно..." Але не даремно. Будь-яке знайомство корисне, якщо воно не закінчується для одного зі знайомих ножем у спину. Маленьке застереження: закоханістю не пахло, але дружба  була, Emperor. І я, вочевидь, драматизую. Ну як же без цього :)                                                                                                      
Агата Кристи - Черная луна                                                                                                           О, а тут уже інша сторона життя і інші люди. Обоє, що найбільше вплинули на мене з вибором музики і які постачали мене нею досить довго. І успішно :) Велике дякую. Дивно, що пісня така не позитивна, та й наразі вона мені не фест як подобається, але просто вона прив’язана до обох. Максе, Іринко...

Кукрыниксы - Звезда                                                                                                                    Мої сестрички, Настя й Іра. Навряд чи у нас колись вийде заарканити одна одних до якоїсь однієї музики, але було не погано. Навіть дуже :)

Scorpions - Lonely Nights                                                                                                                  О, це студентське. Вперше почула її у стилі після-пива-під-гітару, але, Вадя, мушу визнати, що це було круто. Згадую його кожного разу, як її чую. Мабуть, варто попросити за це вибачення, а то може хлопцеві гикається, а він мене навіть не знає :)

Scorpions - Maybe I Maybe You                                                                                                     Не знаю, чому саме на цю пісню мені треба було вказати. Може, я така мрійниця? В будь-якому разі, це кумедно. Виявляється, можна залишитись у моїх спогадах з допомогою однієї трьох-з-половиною-хвилинної пісні. Дякую, тепер доведеться не забувати Ярослава. 

Мертвий півень - Б'ютифул Карпати                                                                                           Це з Хапаранди. Любителькою Мертвого Півня цієї поїздки до Швеції була Катя Сорока, і отой милий вираз обличчя, коли лунала ця пісенька - а-ля боже-милий-я-просто-тану-від-цієї-музики - забути не випадає. Ще одне чудове і багате не спогади знайомство. Сподіваюсь, взаємно :)

Холодне Сонце - Чи Без Тебе Є Рай? (Loveлю Цю Мить)                                                  Наше останнє свято. Вона так і крутилась у мене в голові разом із бажанням ніжних поцілунків. Хоча тут до окремого свята можна і не прив’язуватись. Правда ж, Юрку? :)


Мабуть, достатньо, як для одного дня, вам не здається? Буду дуже втішена, якщо персонажі цього допису упізнають себе і також втішаться. Продовження, найвірогідніше, буде, хоч і не знаю коли. Музика... вона така: пронизує усе життя, навіть коли я про це ще не знаю. Побачимо, сподіваюсь, хтось ще буде це читати.      І говорити

1 коментар: