Бо "за вікном майже весна..."

І я живу
блиском очей,
смаком бажань,
запахом слів...                                                                                                          

Сьогодні встала розчавлена, як ніби мене катком у коміксі переїхали. Настрою не було взагалі, говорити не хотілось, позитивом не пахло. Після такого ранку зазвичай нападає істеричне щастя :) Бо "за вікном майже весна, і боже мій, як несподівано вона змінює все моє майбутнє ...і моє життя!"                                                      

Передчуття змін - чудове передчуття. Попри те, що знаю: поки не зміниш себе, не зміниться нічого. Я знаю свої недоліки. Сьогодні особливо гостро відчула те, яка ж я ревнива. От більшість що вкладає у це слово? Ревнощі - до коханої людини. Я ревную своїх друзів. Зі мною дружити важко, бо я вимагаю цілковитої відданості, багато часу, захоплення в очах, співпадіння поглядів, ще бозна-чого нездійсненного, і не дай боже проміняти можливість поговорити зі мною на щось там іще. Тому-то, коли говорять про друзів, я здебільшого вживаю слово "товариш". Нейтральніше трохи. Товариш - це той, хто хоче бути мені другом, але за своїми уявленнями. Шкода, зараз у мене друзів - мізер.                                                                                                            

Нині подумала, що треба уникати вільних хлопців. Я не претендую на близькі стосунки, але хто ж зна, як то виглядає збоку? Я не збираюсь нікого у себе закохувати. Тому... Залишайтесь товаришами. Шкода, рятуючи когось від себе, я залишаюсь без потенційних друзів. Але краще вже так.                                            

Знову драматизую. Кого це цікавить?..                                                                                                                                  
Байдуже. Що я? Я, вочевидь, просто хочу ласки.                                                                                                              
Бо "за вікном майже весна..."