четвер, 26 липня 2012 р.

Задачка на рятування людей: хто кого.

Сьогодні згадала собі не то загадку, не то задачку загалом, ситуація, у якій треба робити вибір. Уяви собі, що ти їдеш у авто, тікаючи від торнадо/смерчу/агресивних прибульців/кінця світу/чого завгодно, від чого просто необхідно тікати, щоб залишитися живим. Ти помічаєш на узбіччі трьох людей:

середу, 25 липня 2012 р.

Про Воллі, Екзюпері і про те, що оптимізм треба підкріплювати діями

ВОЛЛ-І бачили? Славний мультик, правда ж? =) Такий жахливо оптимістичний, що аж не віриться. Його гріх було не подивитись, тому я безсоромно нагадаю, про що він, і не сваріться, що це спойлер. 

Якщо я правильно пригадую, починається усе з того, що скількись-там років тому вперед Землю нашу засрали так, що жити на ній стало нереально, тому людиська всілись на кораблика і полетіли у міжзоряне турне, поки планета оговтується і самоочищується, залишивши там одну хорошу річ — робота-прибиральника (от йолопи, а що, не можна було додуматись, що цього замало?

вівторок, 24 липня 2012 р.

«Учися, дитино, бо вчитися треба, учися, дитино, бо лихо не спить...»

Перш за все, якщо ви шукали текст вірша Володимира Масляка, то ось він: 
Учися, дитино, бо вчитися треба! Учися, голубко, хай розум не спить, хай серце і воля, і дух росте в силу для життя, для світла треба нас учить. Учися, дитино, бо доля — не мати, шукать її треба, сама не прийде; а той її має, той її зазнає, кому розум сонцем в головці зійде! Учися, дитино, бо світ цей — не батько, широкий, розлогий, мов поле в степу! Знайти в нім дорогу той лише зуміє, хто придбав науку, хто вчився в життю! Учися, дитино, Бог буде з тобою, ушанують люди, світ буде любить і сіяти вчися добро поміж люди, а вічно жить будеш, не згине твій слід! Учися, дитино, бо вчитися треба; шукай світла правди, хай розум не спить, чого научишся — вода не забере, не візьме розбійник, вогонь не спалить!
(Взято з журналу «Крилаті» за 1991 рік, оцифрування від Діаспоріани ось тут, сторінка 20).

А тепер інше.

Ви ніколи не задумувались над тим, чому колишні відмінники, якими у школі гордились фактично всі, а ті, хто не був на це здатен, по-чорному заздрили, в дорослому житті досить рідко знаходять себе і перед лицем жорстокого світу не проявляють тієї ж мужності, що й перед