вівторок, 20 травня 2014 р.

Демократія на контрольній

Ситуація, значить. 

Сьогодні у мене з 10-А два уроки: другий і сьомий. (Тааа, хто не в курсі, Віра трошки вчителька, чю-чють). 
Сьогодні тра' написати підсумкову по темі роботу. Мені, зрештою, байдуже, на якому, тому вмикаю демократичну процедуру: "Народ," — кажу, — "давайте проголосуєм". 

Хто за те, щоб написати зараз? Четверо зголошується; аргумент: а на сьомому підготуємось до контрольної з права. 
Хто за те, щоб потім? Піднімають лапки більше десятка. Невисловлений аргумент читається в очах: лиш би не зараз, лиш би трохи відтягти — себто, по суті, ні грама не аргумент. 
Перші починають переконувати других. Жартую: хочете, щоб я взяла все у свої диктаторські руки? :) 

І тут мені спадає на думку статистика відлітання учнів у вирій після уроку десь так п'ятого-шостого і їхні личка після всіх умомучєній за день, а ще те, на чиїй стороні все-таки Аргумент з великої букви і по суті. І я виступаю диктатором і кажу: пишем зараз. Здивоване питання з-за третьої парти: а чо', результат же голосування не такий? Відповідаю: а бо демократія не завжди працює.

Написали чьотко, успішно розлетілись під кінець дня, я встигла перевірити і з усім жаром своєї грамнацистської молодості зробити розбір польотів. І ніби все ґут.

А я тепер-от сиджу і думаю. По факту ніби вийшло добре. А мораль, мораль то яку з того винесли?.. Дивина та й годі.