четвер, 12 листопада 2015 р.

За що я дозволяю собі не любити англійську

Дисклеймер, напевно, треба написати одразу. Я не перекладач за освітою. Час від часу я перекладаю інтерфейс/довідку/статті у Вікіпедії або ще на трьох чи більше платформах перекладу — просто так. Мені це просто подобається. 

Я, звісно, намагаюсь не лізти туди, де є терміни мені не відомі, хоч і не завжди виходить :) Це я — та людина, яка кнопку «Edit source» у Вікіпедії переклала як «Редагувати код», через що побільшало людей, які думають, що редагувати оцей самий код страшно, бо це код. Мене можна трошки посварити і сказати, як це назвати краще, я послухаю.

Так от, час від часу я згадую про любов до перекладання всяких штук, і знову сунусь де-небудь на translatewiki.net. Тут же спливають старі обр́ази і давнішні знесилення постають, як вчорашні.

«Пожалій мене — я ненавиджу слово application». Так почався останній приступ. Але я взагалі не знаю, що в англійській мові робить така кількість багатозначних слів! В англійців! які мають окремі слова на купу різних дрібниць, які мають цілком розрізнябельні слова upload і download, але не мають розрізнябельних слів на application — і application! Рррр. Бісові англофони.

А ще я не люблю слово feature з тої ж причини. 

Issue — невідомо [одразу], чи вони про проблему говорять, чи про наворот. Певно, й самі не знають, про що говорять, а мені тут думай над перекладом. Ууу, бісові англофони. Повбивав би (с)

Про review я взагалі мовчу! дуже голосно мовчу!! Просто у справах вікімедійних є revision як «версія сторінки», є reviewer як «патрульний», є reviewing як «вичитка» (тепер уже «перевірка») сторінок перекладу — а ще ж є review як «огляд» чи «ревю» і декілька інших способів перекладу. 

Треба робити переклади регулярніше, інакше я закипаю, коли знову нараз усвідомлюю всю цю ***, від якої встигла відвикнути.

Але як тут заспокоїшся, коли в наступному юніті — dashboard, котору я теж не люблю, бо потім не відомо, як відрізнити від bar чи workboard, чи чогось іще, що все одно «панель»!

(До речі, туди ж — слово unit).

Mass/bulk/batch edits — правда, одне й те ж?

Мені подобається, коли іноземному слову є гарний відповідник моєю мовою. Тож я дуже довго мудрувала над словами outreach і token у певних контекстах, щоб вписати слова, які потішать мені око. Що ж, врешті там «аутріч» і «токен», з чим я уже змирилась. Але з чим змиритись не можу — це зі словами на зразок «кейлоггер»: транскрибування на «кі-логгер» було би доречніше, якщо вже ви не додумались, як і я, до справжнього перекладу. Ех.

І певно, треба таки отримати хоч якийсь шмат перекладацької освіти. А то я навіть про e2u.org.ua дізналася не так давно. «Ех», дубль другий. 

Гаразд, чого тоді я собі дозволяю це бурчання? Бо я люблю бачити в англійських текстах вислови, побудовані за тим же принципом, що і в нас. Як-то five feet with change про чийсь зріст, що у моєму виконанні було би «півтора метра з копійками». 

А щоб любити помічати таке в текстах, треба а) помічати і б) читати тексти. Оскільки роблю те й інше, то і бурчати, і сваритись, і скрипіти зубами (не через глистів) я собі теж дозволяю. 

Піду почаюю.

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Phonetik.svg?uselang=uk
PS. Саме ця картинка колись стояла у шаблоні для статей Вікіпедії поруч із текстом: «Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її». По-моєму, дуже навіть влучно.

понеділок, 2 листопада 2015 р.

Все буде добре. Я почекаю.

Здається, моя справжня спеціальність — чекання. Я самоучка і самородок. Я чекати не люблю — як і всі нормальні люди, — але вмію, звикаю, чекаю, і всіх навколо надихаю чекати.

Що ви, хто ж говорить про тугодумство. На це скаржитися наче не доводиться. Просто можу свою нетерплячку розтягти в часі настільки, що вона робиться безпечною. Це як ніби вибух уповільнити так, що поки він станеться, то всі давно втечуть з будинку, побудують навколо саркофаг, ще й електростанцію, що передаватиме енергію цього ж таки вибуху на обігрів довколишніх будівель.

Пообіцяти батькам вчинити щось лише після закінчення універу? На раз-два. (Коли там я випустилася? Вчинок іще не стався). Віддати комусь щось, що не горить? Можна почекати доброї нагоди. (Чекаю довше, ніж універ). Побачитися з вічнозайнятим другом тоді, коли у нього буде час?  (Ммм, рік з хвостиком. Одне й те ж місто, район, здається, теж. Іще не вже). Дочекатися натхнення дописати Список національних пам'яток США? Натхнення не треба підганяти, інакше воно образиться. (За той час там уже стало щонайменше на одну пам'ятку більше). Дочекатися, поки їжа зачерствіє, щодня бачачи її по три рази? Це нескладно. (Хоч і санітарно неправильно).

Це не прокрастинація / лінь / тугість / забудькуватість. Щось, уже майже схоже на стиль життя. І я не виправдовуюсь.

Бо інколи це корисно. 

Не розтрощити мишу, поки вантажиться сторінка? Досяжно. (Сертифікат з часів dial-up). Виждати розуміння? Теж. (Часом, звісно, буває нервове «ааа, я-не-розумію-у-у-у..!», але зрідка). Дочекатися, поки мою провину забудуть? Я можу. (Тільки чур: нічого не робити — тут потрібен тільки час).

Я буду методично пінгувати. Все буде добре. Я почекаю.

Image by DVIDSHUB, [CC BY 2.0], via Wikimedia Commons