вівторок, 3 червня 2014 р.

Евгений Гуляковский "Чужие пространства"

Чужие пространства
Моя оцінка: 4 з 5 зірочок

Складно оцінити, наскільки мені сподобалась чи не сподобалась ця книга. Я все вагаюсь між трійкою і п'ятіркою.

Трієчка — бо місцями аж надто схоже на Хроники инспектора Ротанова чи Сезон туманов. Воно й зрозуміло, той же, так би мовити, світ, але якесь дивне відчуття, коли замість минулого персонажа цієї книги згадується минуле іншого персонажа, якого тут немає. Трійка за незрозумілість мовлення від першої особи, навіть коли описуються речі, яких головний герой не бачить і знати не повинен. Скидається на невдалий фінт письменника, звичний у художній літературі прийом, який не спрацював, подібно до хорошої зброї у втомлених руках.
Фінал нечіткий, як невивершена копиця, але такий, виходить, у Гуляковського стиль, що вже тут.


Натомість п'ятірочка — за спіраль, якою автор змушує іти свого героя. За його змужніння, розвиток, силу і цілком людські відчуття, за їх співвідношення з вимогами розуму. За те, що вся незрозуміла боротьба ведеться на добро. За переконання автора, вкраплені в текст ненав'язливо, вони майже не помічаються, правильніше сказати, помічаються — але того й тільки. Читач же не любить, коли його насильно змушують до чогось.

Мене не полишає відчуття, що ця довга книга, що складається з багатьох частин, написана не тоді. Як ніби автор надто довго готувався до того, щоб видати нагора свій труд, знаючи, що він великий, а значить не останнім завданням буде зробити так, щоб він не був громіздким чи затягнутим; як ніби автор надто довго морально готувався до написання книжки; як ніби книжка — віковий старець, сухий і безсилий від пережитого і побаченого, від часу, від закладеного всередині.

І все одно вона мені подобається. Люблю таку фантастику, коли основне не те, що людська раса дісталась далеких зірок, не підкорення чужих світів, не характер використовуваної зброї. Головне — підкорення себе.
Принаймні, так здається. І це гріє.

PS. Чийсь відгук до іншої книги Гуляковського прозвучав чіткіше: він "зберігає юнацьку наївність радянської фантастики 70-80-х", коли герої книжок несли кращі досягнення людства у нові світи. Десь так. Хто б брався казати, що це недобре :-)

Див. інші мої відгуки на goodreads.com

Немає коментарів:

Дописати коментар