Дещо про цікаві речі

Чому часом здається, що у цьому світі більше нічого немає, крім того самотнього ліжка, на якому я зараз лежу? Навіть якщо поряд чути голосне клацання клавіш двох комп'ютерів, що стоять на столі поруч. Так зазвичай буває, коли страшенно хочеться з кимось поговорити, — натомість розумію, що жоден з абонентів, чиї номери записані у телефоні, не буде радий моєму дзвінку у цю конкретну мить. Тому здається, що за вікном нічого немає, нічогісінько, там біла пустота, як у фільмі, де головний герой переживає клінічну смерть, лиш вона не світиться, тому так темно. Хоча зазвичай я собі можу уявити, в яку сторону від мого ліжка треба було б почати рухатись, щоб дійти до того чи тієї, з ким непогано було б зараз провести час. Я не знаю, про що вони думають у цей конкретний момент. Я лише знаю, що від мого дзвінка вони не стануть щасливішими, ніж досі. А навіщо тоді такий дзвінок?