Про палки в колеса хорошому настрою

Деколи я відверто не розумію людей. А вони ще й можуть з мене дивуватися, мовляв, сама така. Угумсь, «у своєму оці колоди не бачити» чи як там.

Я так собі думаю, що якщо займатись якоюсь справою, недосконалість якої вибішує, але не переважує бажання до розвитку цієї справи, то є тільки два варіанти:

1. Та просто робити її. «І, зуби міцно стиснувши, маму ніжно любити», не інакше. Якщо справді хочеться розвивати якийсь проект, значить, ти в нього віриш. Щонайменше дивно палко підтримувати те, що на 100% загнеться завтра, чи не так? Але якщо впевнений, що твоя праця недаремна, тоді можна закатати рукави і працювати. І на повну котушку — і навсібіч — врубати самонавіювання. «Все буде добре; ми переможемо; я досягну цього, зуб даю!» Якщо у вас ця штука не розвинена, подивіться трохи японського аніме: дуже часто віра у мрію і першочерговість роботи над нею так і вихлюпується з екрана. (Згадується One Piece, але певно, тільки божевільні дивитимуться таку довжелезну річ, знаючи, скільки там серій. Знайдіть собі щось коротше =))
2. Забити на цю справу, покинути її, знайти іншу, і не тріпати нерви тим, хто вибрав варіант перший. Ні, ну правда, якщо ви можете покинути, то значить, бажання розвитку таки поступається роздратуванню. А якщо на першому місці якась дурня, що псує настрій — на біса та робота?

Майте на увазі, я веду мову про добровільні речі, якими ви маєтесь на дозвіллі. Як я — Вікіпедією. Є купа персонажів, які вперто переконані, що в україномовній Вікіпедії, образно кажучи, все погано: шаблони не уніфіковані, статті неякісні, джерела неавторитеті, користувачі недовчені, адміни некваліфіковані, бюрократи ліниві і т. ін. — все разом або певним набором — і вони не втрачають жодної нагоди, аби про це нагадати. 

Типова ситуація:
— О, я натрапив на цикл статей, які у нас є, а в рувікі немає. Приємно :)
— Але ж вони написані казна-як і казна-звідки. Та їх вилучити треба. Давно. Певно, в рувікі їх давно вже вилучили, тому й нема. Піду подам запит.

Герб міста Вюльфрат.
Пастух бореться з вовком.

Треба придумати, як називати таких персонажів — отих других. Убивачі настрою вони й ініативи, це точно. Для чого безліч разів папужити про погане? Давайте краще про хороше.

Вони зазвичай відбиваються: не можна приховувати правду, не можна, щоб перед очима користувачів була пелена впевненості в праведності енциклопедії, якщо так не є. 

Але я впевнена, що погані речі рідкісніші і сильніші за добрі. А добрих більше — але вони маленькі. І тільки сонмом маленьких щоденних добрих речей можна розвивати проект і залишатися впевненому в успіхові.

Люди, не заважайте жити тим, кому добрий настрій щодня створюють маленькі перемоги в улюбленій справі. Plz.