Я сиджу і розглядаю кінчики волосся. Вони не такі посічені, як були колись, тобто кращий догляд таки дає результат. Деякі волосини сиві. Я так рідко дивлюся на кінчики волосся, а не на корені, що сиві кінці мене дивують. Це ж треба.
Добре, мабуть, що сивина з'явилася в мене до вторгнення. Я б не хотіла бути жінкою, яка посивіла від війни. Мене жартома можна назвати жінкою, яка посивіла від школи, але хіба жартома. Ще в дитинстві, бачачи, як троюрідна сестра зафарбовує першу сивину у свої 24, я зрозуміла, що мене чекає подібне, і просто чекала. Мені було цікаво, якою моя сивина буде. Вона буває або біла і блискуча, або сіра і тьмяна, і мені не хотілось тої другої. Коли помітила перші білі волосинки, то не здивувалась ні не засмутилась, а якраз навпаки. Вона буде блискуча, це ж чудово.
Люблю срібло.
