субота, 16 березня 2013 р.

Лижі не їдуть, або Речі, яких мені не зрозуміти. Частина ІІ


Уже писала якось про те, як інші люди часом роблять такі речі, що просто не вкладається в голові. Ці речі бувають різні: недорозуміння, інший спосіб звичних дій, або й відверті тупощі. 

Я не розумію, як можна

— не слідкувати за тим, що ти у кого позичаєш. В гуртожитку без цього не обійтися, зрештою, він на те і гуртожиток, щоб молоток (наприклад) був один на поверх і всі знали, в кого саме. Але коли я не можу знайти у себе якусь річ, прошу у того, кому її позичала, повернути цю річ, а людина категорично так заявляє: "Я тобі віддавав," — і перестає звертати на тебе увагу — це ображає. Тим паче, що той гіпотетичний молоток виглядає у нього з рюкзака.
Це ж просто: якщо таке не вперше, то є така штука як щоденник, куди можна записувати позичуване і позичене. І не плутатись, і не виправдовуватись потім "ой, я не помітив". Я переживу, але ж більше ніколи нічого не позичу;
— вважати, що якщо щось із твоїх речей неправильно лежить, то це сусід навмисне його переклав, бо хоче напакостити. Є дуже хороша приказка: "Якщо ви переживаєте, що про вас думають люди, не переживайте — люди про вас не думають". Так і є. Пам’ять тренувати треба і терпіння;
— іти в Мак гуляти. "Давай кудись підемо погуляємо." — "Давай. Куди?"  "В Мак. На Мінську". Люди, що ви курите?

— гнути ту ж лінію, навіть коли змінив свою думку. От в кімнаті спір між двома дівками за вікно: одній душно, другій шумно, відкривати-не-відкривати — куди там Гамлету! Так то ж треба було доводити "я не засну з відкритим вікном", щоб потім просидіти до пів на другої ночі, коли вже всі поснули і до коли кімната провітрилася б тричі, а потім — потім! — відкрити-таки вікно і лягти спати. *у мене мізки закипіли і активно парують*
— бути вегетеріанцем, не істи смаженого, мати цілу батарею косметичних засобів і рюкзак go green, але їсти за ноутбуком, ніколи його не витирати (вже уявляю екологічну різноманітність на клавішах) і залишати після себе купу відходів у вигляді паперу, серветок etc. Хтось капку поверховий, е? 
— нити "ну коли вже весна/літо/зима". Коли треба - тоді і буде. Від того, що хтось просить, клімат не міняється. Він міняється від інших речей, які чорт забирай, усі відомі, ну так що ж, не можна додати один і один і просто не чекати тепла в березні, замість розчаровуватись, що його нема?
 Ех, ну що ви за люди... Одне тішить: частина друга збиралась все-таки довше за першу. Це означає, що
а) люди навколо мене стали більш подібні на мене,
б) я стала більш схожа на оточуючих,
в) я теплячіша, ніж раніше :)
Хто зна' ;)

Немає коментарів:

Дописати коментар