Автор рекламує її як перший український технотрилер. Правду кажучи, думала, що трилери мають бути страшніші :) З іншого боку, у трилері-фільмі велику роль грає музика, а ще з іншого, якби я уважно вчитувалась і якісно уявляла геть усі сцени, то таки була б налякана.
Книга мені сподобалась. Спробую пояснити, якими речами.
— Насамперед відчуттям, що автор насправді хоче, щоб я в'їхала в те, про що мова. Приставка "техно-" там же не просто так: і синапс, і макроси, і психоістота, і що тільки не. І потішив той факт, що мені не так уже було й складно; все-таки наука в ліс не пішла :)
— Ще відчуттям того, що автор знає, про що пише. Нехай чорно-білі фото по тексту нагадували старі брошури, але все-таки давали зрозуміти: автор там був. Тобто якщо він пише, що там справа скеля, то вона там є! Це приємно. От не знаю чого, таке буває ж часто, але не завжди тішить. Ще карти. Карта — це взагалі прояв турботи про читача, за карти від мене завжди і ще раз завжди +500 до карми.
— Мовою. Персонажі фактично всі з різних країн і говорити мали б по-різному: інколи письменники зі шкури лізуть, щоб показати відмінності мови героїв. Натомість говорять вони легко і особисто мені якось так близько (без літературного випендрьожу, яким він може бути :) ), і той факт, що між собою персонажі спілкуються вільно, зайвий раз доводить, що всі люди в чомусь подібні. Перед лицем небезпеки так точно.
— Сюжетом. Навіть не так, працею над сюжетом. Деколи наступні події були відверто вгадуваними (ну не могли вони повернутись живими, просто не могли), але їх розвиток мені до вподоби. Видно ж: з усіх сил старався, щоб було небанально. Здається, вийшло :)
— Післямовою, і за неї окрема подяка, вияв поваги і ще одні +500. Інколи можна залишити читачу простір для думок: "і висновки роби, як знаєш". Але тоді у рецензіях почнеться "автор мав на увазі...", "автор хотів сказати..." і тепе, чого я не люблю по-страшному. Тут же у післямові є "я, автор, хотів сказати" — і це круто :)
Ну і
— жанром же. Виявилось, що така нефантастична фантастика і нереальна реальність (от не знаю, як би то зрозуміліше це назвати) мені до душі, і я з радістю почитаю наступне творіння в цьому ж стилі. Та що там, чесно кажучи, уже ...очі чешуться до того. Або таки заціню Крайтона, побачимо.
І все-таки на останок кину камінець у Кідруків городець. Чогось книзі бракує. От бракує, і все тут. Як бракує чогось пісні, виконаній під супровід ударних, клавіш і однієї гітари, коли слухач хоче віолончелей, ще зо дві гітарки і ще чогось, і ще чогось... Якось так :)
PS. Почитала коментарі Макса в соцмережах. А хлопець з почуттям гумору :) Ще й мандрівник, має що розказати. Сайт ось https://maxkidruk.com/
PPS. Ну так, забула. Я ж не читала жодної рецензії, не читала сайту автора, не читала його попередніх книжок. Не ходила на зустріч на геофаці КНУ, коли така була. Так і буде, що вже тут.
закортіло почитати :)
ВідповістиВидалитиТакож прочитав цю книгу. Крайтон пише більш технічно і порівняння Кіндрука з ним трішки недоречне.
ВідповістиВидалитиА у всьому іншому доволі непогане чтиво. А Ваша рецензія дуже співпадає з моїми відчуттями щодо книги )
Кідрук сам про Крайтона часто згадує. Я до того, що здалось би і метрів почитати, а то ще буду по одному Кідруку судити про весь жанр технотрилерів, а так не годиться :D
ВідповістиВидалитиЯ чогось думав, що з Крайтоном його видавці порівняли ))))
ВідповістиВидалитиМакс, в порівнянні з ним, пише більш наївно з одного боку. З іншого мене порадувало те, що в нас починає формуватися культура такого жанру. Най вона наразі в започаткуванні, але мене це радує.
З іншого боку в нас достатньо письменників і інших фантастичних і не лише жанрів.. але чомусь виникає проблема з читанням їх українською. І тут Макс порадував тим, що написав, а видавці видали книгу українською
PS Це була перша його книга, яку прочитав. Спробую глянути і на інше