Дяченки «Магам можна все»

«Магам можна все» Марина та Сергій Дяченки

Моя оцінка: 5 зірочок з 5

Ууух, цікава річ :-) Якщо таким є середнє фентезі, то ви мої свідки: я вже люблю цей жанр!

Гарно написаний текст, легка мова. Паралельна, здавалось би, ліва історія, яка потім маленьким пазликов вкладається, як треба. Потішні, здавалось би, ліві історійки-передмови до шматків розділів, які ненав'язливо і майже нехотя пояснюють деталі сюжету. 

Ну і, звісно ж — ніби й Фоліо, а не КСД, але в Харкові так прийнято, чи що, — дивні зачіпки в перекладі. Мурах, він? Келех, через «е»? Та ну. Добре, що це прискіпування нарешті не так псує мені настрій читання, як раніше :)

Ррр. Хочу ще.

Див. усі мої відгуки на goodreads

10 випадкових книг

З плином часу я бачу щораз відмінні варіації на тему #bookchallenge — і вже зовсім не розумію, де тут челлендж. Але раз про мене згадав Artem, то накидаю 10 випадкових книг, які спали на думку — раз вони згадуються, значить, щось у них є, правильно?

* Сат-Ок «Білий мустанг». Примара мого дитинства. Цікаві описи з життя індіанців, незлі пейзажі — і шмати десь на сторінок 70, який відклеївся ще до мене, що не дало дочитати дві повісті. Отако (( Вже потім я читала багато придирок до правдоподібності тексту (і тварин там таких нема, і автор самозванець), але ніц.

Бібліотека Джорджа Пібоді, Балтімор

«Жорстоке небо» від Кідрука

«Жорстоке небо» Максим Кідрук

Моя оцінка: 5 of 5 stars

Однозначно максимальний бал з можливих — п’ять зірочок. Однозначно найкраща з чотирьох наразі прочитаних Максових речей. У післямові автор каже про новий підхід до написання книги — і він вочевидь вдалий, бо я відчуваю однозначну якість художнього тексту. Дякую, авторе!

Під час дочитування у мене виникали спогади про фільми чи серіали, що описують побутове життя. Може тому, що це є саме ті речі, які передають події в умовах, максимально близьких глядачеві. (Саме тому ті бісові мильні серіали і гіпнотизують десятки тисяч людей щовечора, хочеться казати «ррр», але це логічно.) Прочитані мною досі книги книги такого ефекту пригадування кіно не викликали, навіть якщо мова йшла про звичайних людей і звичайне життя. Не те, щоб це мене хвилювало тоді — аж ніяк. Не бентежить і зараз — не змушує вважати, що прочитане раніше є суцільною бездарністю або якось там іще, — просто такий цікавий ефект несподіванки: ух ти. До речі, деякі з перших читацьких коментарів до цього роману слізно просили фільму — і це тільки зайвий доказ ...та не знаю чого. А взагалі, це нормально, коли книгу хочеться побачити на екрані? Бо’йо’зна’.

І так, мені закортіло переглянути якийсь фільм на схожу тему прямо вже. Щось таке неголівудське і життєве — радянський «Екіпаж» якраз підійде. «Нііі, ну ти порівняааала...» — не кажіть так, я не порівнюю.

Читацька дяка за плавність сюжету і його розкриття, за відсутність кутастості. Посеред кожного наступного розділу до мене доходило, що я натхненно обмірковую саме того персонажа і ті умови, про які йдеться на цій сторінці, а не попередній розділ, хоча ще трохи часу тому я точно так само не могла ні про що думати, крім того, що було саме на читаній у той момент сторінці — +/- кілька. І мерсі автору, звісно ж, за смачні деталі — як технічні, так і психологічні, — за м’яку реалістичність без погоні за wow-ефектом. Наскільки я можу судити, впевненість у власних силах, не дозволяє писаці гнатися за примарою, натомість вкладаючи зусилля у планомірне досягнення цілі. Так, щоб їй ні́де було дітись :)

і що вже зовсім мене втішило — коректори КСД цього разу менше спали над текстом :) Дякую — і, плз, без образ.

Див. усі мої відгуки на goodreads

Про палки в колеса хорошому настрою

Деколи я відверто не розумію людей. А вони ще й можуть з мене дивуватися, мовляв, сама така. Угумсь, «у своєму оці колоди не бачити» чи як там.

Я так собі думаю, що якщо займатись якоюсь справою, недосконалість якої вибішує, але не переважує бажання до розвитку цієї справи, то є тільки два варіанти:

«На Зеландію!»

«На Зеландію!» Максим Кідрук

Моя оцінка: 4 зірочки з 5

Я тільки передмову прочитала 12 числа, а всю книжку цілком — сьогодні. Оце щойно закінчила. Ня =)

Кідрук підтверджує свою репутацію в моїх очах. Вміла розповідь, яскрава передача емоцій і картинки події, а пригоди, чорт забирай, яких ще пошукати :) Звісно ж, зі своїм улюбленим вставлянням фразочки а-ля «жити їм лишалось не більше трьох годин» укінці кожного шматка розділу ))) Нічого, це пробачається.

Знову чотири зірочки, як і попередній книжці Карпи — через відчуття «мдя, а чим це відрізняється від дописів у facebook настільки, щоб видавати книжкою?» Ні, я не маю нічого проти простоти і ясності мови, розмовності і іже з нею: це насправді класно. Тим паче, що це просто поверхневе враження. Сенс (я теж так можу! — брехня, насправді ні) приходить пізніше. Вони так можуть, а я ні.

Зокрема — о! — класно дізнаватися про те, що таке гран-батман, з книги про мандри одного пройдисвіта небалетної зовнішності :)

Загалом... Та класна книжка =) Ковтнути зі склянкою вранішнього молока і піти готувати обід )) Дякую, авторе!

Див. усі мої відгуки на goodreads

Карпа про «Подорожі з дітьми...»

«Baby travel. Подорожі з дітьми або як не стати куркою» Ірена Карпа

Моя оцінка: 4 зірочки з 5

Суперська штука =) Дуже рада, що вдалось викрасти на почитати, гг

Мої враження від книги лежать у двох площинах. 
Перша — захват: від простоти викладу, від вмілого вплітання окремих деталей, від мого гигикання в процесі читання. Від того одночасно заспокійливого (йой, це ж в мене колись таке буде — а, фух, не страшно) і підстьобуючого (треба й собі кудись податись. треба, треба, треба — де мій рюкзак..!) враження, яке справляє книзя. 
Друга — якесь тягуче «і все?». Ну бо все аж так просто, що хочеться задерши носа написати: тю, та я теж так можу! (Тут є маленька підніжка в тому, що ні, але тссс). Та і помилки трапляються такі, які до авторського правопису не віднести... А ще банально мало, 200 сторінок — цо то єст? Ніц! для ненажерливого читача.

Що ж до Карпи як такої, то раніше у мене були упередження. Якісь надумані, бо це насправді перше, що я її прочитала. Тепер же здається, що з криками про «епатажність» новинописаки трохи переборщили. І це теж може бути надуманим, бо по одній книжечці про всього автора не судять.

Чесно кажучи, хотілось би другої і третьої частини: діти ростуть, змінюються, а читати про чуже життя так цікаво!.. Особливо, коли то Життя і читати є про що

Див. усі мої відгуки на goodreads