неділя, 14 жовтня 2012 р.

Childhood never stops

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=481743995191232&set=a.336460376386262.82540.163549913677310&type=1&theater
Побачила це фото в альбомі Прямої Дії. Придивилась. Стільки всього побачила в очах цієї милої дівчинки з графіті.

...Адже ж дитинство насправді не закінчується для людини назавжди. Усі ми трошки діти. Не буду говорити за людей у віці (до речі, чули колись вираз "бабця на старості здитиніла"?), а от про таких як я можу. Студенти вважають себе фест дорослими, але як ми тільки відриваємось на атракціонах: ковзанах, гойдалках абощо, а як дати шостому курсу в руки скакалки... Не пробували? Незабутнє видовище :) А ви кажете — дорослі.

..."Здавалося, давно вже дорослі, але кохали щиро, мов діти". Думаю собі, що любов — це те, що залишається у дорослому від дитини. От тільки поки маленький, то любиш увесь світ, а з віком уже перебираєш, як покупець у магазині. 

...Але з іншого боку, діти бувають дуже жорстокими. То може і жорстокість у дорослих — від дітей? 

...Хоча ні, у маленьких і те, і інше — це просто безпосередність. Вони роблять те, що вважають за потрібне, сприймають усе буквально і нічого не бояться. Кажуть, що діти — це янголи. Якщо це правда, тоді не дивно, що наш світ саме такий, але інакший.

...А ще... Дитинство не закінчується на Землі, бо завжди народжуються нові дітки і нові дітки дорослішають. Дитинство повільно перетікає з людей у людей. Чому б не затримати його у собі? Стати більш буквальним, говорити те, що думаєш (і думати, що говориш), робити те, що потрібно, не зважати на дорослих, і попри всю хмурість капіталістичного світу, радіти життю. 

Не зупиняйте дитинство, ні.

Childhood never stops.

1 коментар: