Перестаньте, ну перестаньте говорити щось типу "автор вважає, автор хотів сказати...." Автор хотів би послати вас усіх подалі із вашими висновками, якби тільки знав, яку єресь йому можуть приписати під час таких монологів. "Автор хотів сказати..." Якого біса ховатися за цією фразою, га? Страшно сказати "я вважаю"? Язик не повертається на словах "на мою думку"? Мені набагато простіше сказати "цей фільм викликав у мене особисто такі-то переживання, асоціації, спогади", ніж намагатись оформити те ж саме у зовні об’єктивну форму методом згадування автора.
Ну ж бо, ми ж тепер ніби всуціль індивідуалістичне суспільство, хіба ні? От тільки дуже часто мої навколишні проявляють цю властивість під час скидання відповідальності на ім’я якогось іншого індивідума. А сенс? Я ж розумію, що за цим ховається, то чи є сенс узагалі ховати?
Я за власну думку. Я за те, щоб мої знайомі не ховали свої думки за іменами ніби-то відомих, але незнайомих мені людей.
Ви проти? Хіба? І - чому?
Правда! я так вважаю))
ВідповістиВидалити