Розуміння

Знати, розуміти й усвідомлювати — три різні речі. Я наче й чимало знаю, але розумію вже не так багато, як би мені хотілось, а що вже говорити про щабель усвідомлення.

Це буде єдиний допис за цей рік, і я роблю в ньому салат з різних думок.

9 things people still don’t get about Ukraine

Thoughts from a bunch of stubborn Ukrainians after eight months of the invasion. Feel free to share this with people who still find it hard to understand why Ukrainians think or act in certain ways.

Маска = ❤. Десять причин, чому

10 причин, чому маска стала чудовим доповненням наших буднів. 

• Це зручний спосіб дізнатися, чи все гаразд сьогодні з подихом. Не треба ніяково і крадькома підносити долоню до лиця, видихати і принюхуватися — маска зробить це автоматично. Далі вже можна діяти по ситуації: з'їсти м'ятну цукерку, ще раз почистити зуби (цього разу ретельніше), підкоригувати своє харчування тощо. 
• Пов'язане з попереднім — маска розвиває смирення. Більше не виникає бажання зверхньо напосідати на інших людей у стилі «та навчися вже зуби чистити, від тебе тхне!» Маска привнесла в життя думку «Ааа!.. Так он воно як…» 
• В масці можна не переживати про вираз обличчя, якщо на душі зле: можна спокійно опустити кутики губ донизу, відповідаючи на запитання «як справи», і можна крадькома показати язика нелюбому співрозмовнику. Помагає для рівноваги. 
• І навпаки: можна не шаріючись либитися на всі 32, коли хочеться. 
• Можна безгучно співати, слухаючи музику на вулиці! Не всім було комфортно це робити на очах у перехожих. Маска ж дозволяє відчути себе бек-вокалом в улюбленому гурті. 
• Під маску можна запхати мікрофон і говорити по телефону: це чудовий захист від вітру і, відповідно, вища якість розмови. Можливий мінус: можна випадково почати енергійно хекати в мікрофон, але це якщо неправильно його розмістити під маскою. 
• Маску можна дібрати в тон одягові. Для декого це так само важливо, як торба кольору чобіт. 
• На масці можна носити рекламу! Навряд ви б одягали куртку з логотипом улюбленої ініціативи, а брендовані футболки й светри зараз ще поки заховані під куртками. Дивно, що досі немає масок з текстом «Тут може бути ваша реклама». (Чи вже є?) 
• Маска — чудовий привід перейти на кращу косметику: треба ж знайти пудри і помади, які нею не стиратимуться. А краща косметика — це завжди добре. Себе варто поважати.
• І маска тримає вашу заразність при вас і захищає від заразності інших. Обмін мікробами має відбуватися за взаємною згодою, адже так? Носімо маски.

Фото: Viktoriia Ivankiv для Вікі любить пам'ятки / Wiki Loves Monuments Ukraine, CC Zero

Про приставучі фрази

Є вставні слова, якими заповнюються паузи від боязні пауз. Є слова, які повторюються часто, бо вони круті і зручні, і взагалі (таким словом останні пів року для мене є «звичайно»; як виявилося, я таки часто погоджуюся з людьми). Є думки, які накручуються і нагнітають — дослідниками людських тарганів описане таке явище як «румінація», або ж пережовування тієї самої думки, що є аж прямо хворобливим станом. 

Не знаю, в що з цього можна класифікувати ті фразки, про які я зараз напишу — може, вам видніше буде. 

Колись давно частодуманою фразою у мене було «життя прекрасне». Це була стандартна фраза на випадки загадування бажань, типу побаченого метеора, на випадки щирого задоволення світом, як-то на заході сонця, і поступово вона стала просто фразою, яка спливає нагору, коли їй нічого не заважає. Отак просто посеред робіння чого-небудь — чи прокрастинування над чим-небудь — могло просто подуматися: життя прекрасне. Потім вона почала спливати у моменти навіть не підходящі, від чого решта думок її затюкували, заганяли глибше, аж поки вона згасла, і зараз вигулькує, лише коли ну вже й справді нема чого боятися. 

Просто торт

Є в мене улюблений торт. І оскільки інтернет станом на сьогодні не віддає йому належне, треба зробити це самій.

Отже до вашої уваги — «Трюфельний» торт Луцької кондитерської фабрики, котра в миру зараз ТОВ «Вестконд».

Я люблю цей торт рівною мірою за те, що в ньому є, і за те, чого в ньому нема. Він простий, як двері: один бісквіт, розрізаний надвоє, просочений вином і перемазаний згущівковим кремом, затертий зверху какаовими крихтами. В міру м'який, в міру вологий, в міру солодкий. Все. Ненависних мені родзинок нема, горіхів, які залазять між зуби, нема, маку нема, крему підозрілого складу на два пальці товщиною нема, тонни цукру нема. Моя задоволеність конкретним тортом може варіювати залежно від зміни, яка його пекла, але любов до луцького «Трюфельного» в принципі — незмінна.