Джейн Остін "Гордість і упередження"

Титулка видання Річарда Бентлі, 
першого ілюстрованого, 1833
[PD], via Wikimedia Commons

Коли Нана почула, що я ще не читала "Гордості й упередження", мені здалося, що тільки від зумисних зусиль її думка про мене не сповзла вниз, як лавина. Але то цілком справедливо. За тим убиванням часу перед монітором нема коли й поубивати його над книжкою; і відчуваю, як повільно тупію. Що ж, будемо цей процес повертати назад :)
 
З легкої руки тієї ж Нани я взялась читати роман англійською, хоч думала, що то буде для мене заскладно. Насправді ні, якщо говорити про лексику; ті слова, що були мені невідомими до цього, повторювались так часто і в таких різних реченнях, що просто гріх не зрозуміти, про що мова, і не запам'ятати. З іншого боку, побудова речень... Як казав персонаж Ніколаса Кейджа у "Скарбах нації", зараз так не говорять. І моя біднувата англійська не давала мені вловити нюансів, часом з подальших реплік діалогу не могла зрозуміти: тю, а з чого вона зробила такий висновок? — і мусила вертатись, перечитувати і протягувати: так оооон воно що!

Доведеться читати ще раз, однозначно.

Але сподобалось. (Хто б сумнівався, романтичний роман про стосунки, без перебільшень і, що головне, майже без сліз — як би то могло не сподобатися мені?)
Фраза "and to all this she must yet add something more substantial, in the improvement of her mind by extensive reading", між іншим, викликала милий ефект впізнавання :)
Невідомо чому сподобалось подання в тексті листів: стиль викладу думок так цікаво відрізняється у різних персонажів. Хоча, в принципі, це ті ж самі довгі монологи, які в інших книгах інколи просто бісять. Але листи... Листи — це трохи інше. Особливо зараз, коли вони такі рідкісні гості у наших поштових скриньках. 

Вразили характери містера і місіс Беннет: дууже життєві, ситуації з ними більше за інші змушують подумати: "Боже мій, як це справедливо, бо як насправді часто таке буває". Направду, і сміх і гріх. Які-то думки мали б охоплювати людину, коли насправді narrow-minded особа з оточення — її родич, і не годиться відхрещуватись чи сваритись із нею, та ще й яйця, бачте, курей не вчать... Ех. 

Загалом...
Мораль: перше враження не завжди правильне :) 
Мораль-2: думати треба, шановні, думати, голова не тільки для того, щоб капелюшки носити.
і Мораль-3: НТЗ й АД — наше все, товариші ;)

Download Pride and Prejudice as ePub from Wikisource