Василь Расевич, "Львів
націоналістичний?" // Leopolis multiplex.
Цікаво було почитати цю роботу, правда. На
відміну від деяких інших текстів у збірці від захід.нет, ця розвідка мені
сподобалась. Без води, з розкриттям своєї думки – честь і хвала автору. До того
ж, я ще жодного разу не бачила, щоб хтось брався пояснювати, то чому ж Львів
таки зараз націоналістична столиця країни, хоча підґрунтя під тим не так і багато.
Самій було цікаво, але не настільки, щоб заглиблюватись, просто був якийсь
дисонанс між прочитаним і побаченим.
А уявляю, який дисонанс був у тих моїх
російськомовних знайомих, які свого часу поїхали до Львова вперше. Це ж так
страшно: там заведуть не туди, куди треба, покинуть в темряві серед ночі,
зневажливими поглядами різатимуть і труїтимуть, як тільки почують російську
мову. Це смішно, але люди насправді цього бояться, хто бував на форумах, той
бачив. Я розумію, чому це антимоскальське амплуа підтримується, і то дуже
ретельно. Це весело. Так-так, насемперед все це тому, що це – весело. Я суджу
по собі, звісно ж, бо належу до тієї ж вікової групи, яка найактивніше розповідає анекдоти про москалів.
Але скидається на те, що
весь оцей процес просто-на-просто проходить повз власне жителів Львова – не
молодь же становить абсолютну більшість населення, правда ж? Проходить повз, бо
мешканці, хоч і не підтримують, але й не намагаються руйнувати той образ. Бо
львів’яни не фест як відрізняються від решти українців, я вам скажу. Хіба
підприємливіші, цього, зрештою, досить, щоб пишатися собою. І чому тільки вони
пишаються в душі тихенько одним, а розповідають комусь – інше?..
Отак-то, а скажіть-но, ви цього хотіли? Я – ні. Але ж я і не зі Львова :(
