неділя, 4 березня 2012 р.

Чому я не поїду з України

Учора з однокласником говорили про навчання закордоном. Обоє подавали заявки не на одну програму, хоч і в різні країни. І, звично вже, розмова повернула в русло "а чи не залишитись там на роботу?" У цьому питанні я принципова: жити і працювати буду тільки в Україні, хай там як. Макс запитує єхидно так: "І при цьому подаєш документи на навчання десь-там?"                                                                                                                                                                  
Розповів про своїх старших товаришів, які теж отак принципово з’їздили і повернулись, а тепер ходять як у воду опущені і не можуть відійти від шоку повернення. До кращого звикають швидко. Знаю, у самої було щось подібне восени. У листопаді їздила на обмін у Левен, Бельгія. Що там той тиждень у тій Бельгії, - а далося взнаки, коли повернулись. Дорога по Києву від аеропорту Жуляни до вул. Ломоносова змусила гірко зітхнути: який же Київ тільки обшарпаний...                                                                                  
Я зрозуміла тепер, чим відрізняємося ми від європейців, особливо "кияни". Бельгійці дуже люблять ...своє місце проживання. Кімнату, вулицю, район, місто, країну - все. Не без того, щоб покритикувати, але вони дуже старались, щоб нам, українцям, теж сподобалось, щоб ми зрозуміли, за що вони люблять свою країну. Після екскурсії у Брюссель мене Аннеке допитувалась: а чи мені сподобалось? чи бачила я Атоміум? а на вечірнє шоу біля ратуші я потрапила чи ні? а пиво я пила бельгійське (бо воно ж найкраще!)? Зранку на вулицях, я так пригадую, бувало брудно. Але більше через перекинуті вітром смітники, ніж через недопалки на клумбах. І Левен ...затишний. Не тому, що це мале місто на 100 тис. жителів, а тому що ці жителі його таким роблять.                                                                                 
Київ же має вигляд тимчасового пристанища для усіх 5 млн, які у ньому працюють. А не своє - не шкода, і чого за це місто перейматись, якщо воно не рідне? Викинути сміття просто так, бо місто і так усе тоне в ньому - ось логіка киянина. І чого б не залишити після себе срач, якщо ти сюди більше не повернешся...                                                                                  
З таким підходом у нас ніколи не буде другого Брюсселя, у якому сотні штаб-квартир, бо це престижно. А у Києві, щоб ви знали, КРАЩЕ. Київ приємніший для ока, різноманітніший, зеленіший, ще не закований у скло, як центр Брюсселя, і взагалі. Я народилась в іншому місті, але для мене Київ рідний, і я не підніму на нього руку. Це ж так просто - просто жити так, як ти живеш удома...                                                                                 
Якщо усі залишать після себе срач і поїдуть звідси, що тут буде? За нами приберуть, не сумнівайтесь, - святе місце пустим не буває. І буде якась китайська чи в’єтнамська назва у Києва і в усієї України. І буде тут жити добре і престижно, бо китайці себе люблять, і місце де живуть теж. І колишні українці захочуть сюди приїхати, бо тут стане престижно. Думаєте, пустять назад? Дулю з маком!                                                                                 
А мене не треба буде пускати, бо я нікуди не поїду. Я ВДОМА.

6 коментарів:

  1. тимчасове пристанище для всіх 5 млн - влучніше нікуди. виходидь що, ми себе не любимо і не поважаємо? а як це змінити?

    ВідповістиВидалити
  2. Адміністратор блогу видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити
  3. І колишні українці захочуть сюди приїхати, бо тут стане престижно. Думаєте, пустять назад? Дулю з маком!
    --------
    вчіть Законодавство
    Громадянина України НЕ МАЮТЬ ПРАВА не пустити додому. це поперше.
    по-друге, якби Ви не з"їздили до Брюселю - не було б з чим порівнювати й на що рівнятися. Бажаю всім відвідати розвинуті країни, а потім, користуючись досвідом, щось своє будувати.

    а.. доречі..де ті срані закордонні українці з канадщини, аргентинщини, папуасщини? чого не повертаються?
    а правильно - тому що вони НЕ УКРАЇНЦІ. а бігати,чк скаженому, у вишиванці - багато розуму не тре

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ну нарешті хтось визнав. ппкс у останньому абзаці.

      Видалити
    2. А слабо вловити іронію і гіперболу? Я ж не конкретно про тих, хто виїде (які, до речі, дуже хочуть поїхати не працювати нелегально, а саме ОТРИМАТИ ГРОМАДЯНСТВО), і не про наступні 5 років. Просто прогноз на майбутнє ...достатньо далеке.

      Коли у людини чоловік/дружина і троє дітей - не дуже куди й поїдеш, тим паче за океан у якусь Україну, яку хіба твої діди й бачили. Не знаю, чи можна осуджувати саме таких людей.

      Але бігати, як скаженому, у вишиванці - багато розуму не треба, згодна.

      Видалити