Моє улюблене. Ходіння по кабінетах

Подала заявку на навчання в іноземній країні. Серед усього решта - виписка із заліковки з оцінками. Діло було в грудні, тому логічно, що за семестр, який закінчується у січні, даних нема. У відповідь на заявку мені кажуть: а у вас нема оцінок за цей семестр! Ну бог з вами, уже березень, можна і зробити ту кляту виписку ще раз. 

Процедура така:
1) роблю вдома таблицю предметів;
2) іду в деканат, виписую бали (бо викладачі ж не завжди кажуть, що там ховається за словом "зараховано");
3) віддаю таблицю методисту, вона виставляє години, що відводились на кожен предмет ("забереш завтра"); 
4) забираю усе виписане, тут же на факультеті друкую чистовик виписки;
5) іду до декана, він ставить підпис;
6) у приймальній декана або в деканаті ставиться печатка;
7) їду в головний корпус університету до перекладача, вона перевіряє мій переклад виписки англійською; 
8) друкую там чистовик перекладу;
9) знову несу до перекладача - на підпис;
10) несу у відділ міжнародних зв’язків, де ставлять печатку на перекладі; 
11) іду на пошту і то все відсилаю куди треба.
За моїм планом - два рази по півдня до обіду. Не багато. Але треба багато удачі, тому що:
* попри те, що деканат працює з 9-ї, методист буде з 11-ї;
* декан "десь вийшов";
* "у нас обід", "усі перекладачі на конференції", "сьогодні ж п’ятниця";
* принтер не працює;
* приходьте завтра.
Я добра душа, я все розумію, усі ці перешкоди можна віднести до форс-мажору. Можна було б, але я даю гарантію, що спрацює хоча б одна. І то добре, якщо тільки одна. Форс-мажори трапляються таки трохи рідше.
Колись читала, як люди оформляють документи важливіші: дитячий закордонний паспорт, наприклад. Знаю, там узагалі мозок виносять - вперед ногами. Колись же і мені доведеться... Я вже собі не заздрю.