І я живу
блиском очей,
смаком бажань,
запахом слів...
Сьогодні встала розчавлена, як ніби мене катком у коміксі переїхали. Настрою не було взагалі, говорити не хотілось, позитивом не пахло. Після такого ранку зазвичай нападає істеричне щастя :) Бо "за вікном майже весна, і боже мій, як несподівано вона змінює все моє майбутнє ...і моє життя!"
Передчуття змін - чудове передчуття. Попри те, що знаю: поки не зміниш себе, не зміниться нічого. Я знаю свої недоліки. Сьогодні особливо гостро відчула те, яка ж я ревнива. От більшість що вкладає у це слово? Ревнощі - до коханої людини. Я ревную своїх друзів. Зі мною дружити важко, бо я вимагаю цілковитої відданості, багато часу, захоплення в очах, співпадіння поглядів, ще бозна-чого нездійсненного, і не дай боже проміняти можливість поговорити зі мною на щось там іще. Тому-то, коли говорять про друзів, я здебільшого вживаю слово "товариш". Нейтральніше трохи. Товариш - це той, хто хоче бути мені другом, але за своїми уявленнями. Шкода, зараз у мене друзів - мізер.
Нині подумала, що треба уникати вільних хлопців. Я не претендую на близькі стосунки, але хто ж зна, як то виглядає збоку? Я не збираюсь нікого у себе закохувати. Тому... Залишайтесь товаришами. Шкода, рятуючи когось від себе, я залишаюсь без потенційних друзів. Але краще вже так.
Знову драматизую. Кого це цікавить?..
Байдуже. Що я? Я, вочевидь, просто хочу ласки.
Бо "за вікном майже весна..."
Глаза мамины, щечки папины. Ну, откуда, откуда у тебя характер Сталина?!! Товарищъ Вира.
ВідповістиВидалитиТи справді так думаєш? ;)
Видалити