А який сенс ходити на нові вистави, не читавши п’єси? Так же не можна порівняти і аргументувати потім своє фе, якщо таке буде. А от Рома і Юля цілком підходять.
До речі, то неспроста написалося Рома і Юля, бо п’єсу таки модернізували не по-дитячому. Мінімум реквізитів — зрештою, іншого я і не очікую від сучасного театру, — досить оригінальна манера (вона звична для цього театру? схоже на те) побудови сцен (особливо знайомство Ромео і Джульєти: вони качаються по підлозі, а мені й нічого, ніби то Шекспірове), музика... О, клубна така музичка:) Звісно, я бачу у тому підтекст — трагедія трагедією, але є персонажі, яким вона по боку, та й Верона далі живе своїм життям, — не для трилеру ж підбирали музику, справді. Але так одразу — ну клубнячок.
Джульєта симпатична. Справді :)
І вже вдруге (чи то теж звична для цього театру манера?) маю зауважити: не подо’ мені їхні вульгарні натяки у виставі. Можна ж і не переходити межі, правда? Стеля у вас, звісно, мальованіша, але в театрі імені Лесі Українки трагедії трагічніші.
А Джульєта таки симпатична. І монологи — ммм...
А, ще про модернізацію п’єси. Якщо вже так осучаснили (музичку), то може б і осучаснили ще один фрагмент? Між поцілунком його і її (що, маю зауважити, тоді було як "привіт" сказати) до усвідомленого "кохаю ніжно" проходить менше хвилини п’єси. Ну хай більше, динамічна вона, хай 5. Я такого ні разу не бачила. Знаю, що по сюжету часу проходить крапаль більшенько, але я того не встигла навіть вловити. Чесно :)
Хороша вистава. А зрештою, то ж найсумніша оповідь у світі...
Немає коментарів:
Дописати коментар