Я вже допіру висловила цю думку мільйон разів, але мені завжди було легше спілкуватися з хлопцями, ніж з дівчатами. Навіть у школі і навіть у той період часу, коли, як пише підручник із фізіології, дівчата випереджають хлопців-однолітків у розвитку. Але то є логічно. Коли я починала розмову з хлопцем, я знала, що є набір тем, яких ми не торкнемось. Ми не говоритимемо про помади, моди, журнали, поп-музику і «всі хлопці — козли», тому що хлопець він, і ми не говоритимемо про футбол, гонки, нецензурщину і «всі дівки — кози», тому що дівчина я. І лишаються насправді цікаві речі. Вартісні книги. Хороша музика. Прекрасні люди серед спільних знайомих. «Що?Де?Коли?» Стосунки між людьми per se. Хіба це не класно?
Звісно ж, усе залежить від середовища. Я знаю немало освічених (я б сказала, у першу чергу від слова «світло») дівчат, які не опускаються до приземлених розмов навіть тоді, коли вони їх насправді турбують. (Напередодні побачення можна годину думати про те, як же його вдягтися, бо це важливо.) Я не сприймаю своє зростання і дорослішання у хорошому середовищі, як даність — я це ціную. І те, що я знала достатньо хлопців, що стали зараз чудовими молодими людьми, з якими можна поговорити про Барбера і Булгакова — це все теж звідти.
Але з хлопцями легше. І тут може навіть працює мені на руку стереотип про те, що дівчат важко зрозуміти. Через це вони намагаються. Вони докладають зусиль до того, щоб мене зрозуміти. Це трошки лестить, дуже радує і надзвичайно результативно кінець кінцем виходить. І навіть якщо б виникла якась специфічна ситуація у романтичних стосунках з хлопцем, щодо якої захочеться спитати поради у так-сяк сторонньої людини, я вірогідніше питатиму у хлопця, ніж у дівчини. Зрештою, їм же ближче і видніше мало би бути, ні?
Коли на нещодавній конференції купа людей зібралася на сесію під назвою Gender gap, я була, напевно, єдиною дівчиною, яка не вважає недостачу дівчат у певних галузях проблемою. Зрозумійте правильно: так, існує такий недолік у громаді, що дівчата інколи стереотипно вважають, що кодування не для них або що редагувати Вікіпедію дівчині складно — хоча це прямо протилежно не так. Але це недолік. Проблема — це коли за одну й ту ж роботу платять різну платню жінці і чоловікові чи коли у роботі відмовляють з причини статі. Норма — коли є галузі більше представлені жінками, ніж чоловіками, і навпаки. Коли перелік цих галузей стереотипний і не відповідає дійсності — це недолік, але він поправимий, і тут не потрібно судитися з роботодавцем на рахунок проблеми, а потрібно брати свій шанс в руки і писати код. Грубо кажучи :)
Я маю за що дякувати своєму життю: за середовище, за людей, за природність своїх поглядів. За друзів обох ста́тей, яких мені ніби не бракує — і серед яких чоловіків відчутно більше :) Що натягує певну струну у стосунках з коханим — але в той же час, я переконана, дає мені змогу ліпше його розуміти. Може, саме тому я підсвідомо продовжую займатись Вікіпедією і говорити з людьми там — дівчат там мало. А якщо і є, то вони напевно, згодні будуть зі мною. І взагалі — ви вже пробачте, що навіть цей допис не обійшовся без всюдисущої енциклопедії, — хоча у Вікіпедійних розмовах мало хто пристосовується, щоб не образити тонкі жіночі натури, там так само мало для кого взагалі є різниця, якої ти статі. Перед лицем спільної мети — або власних планів, бо багато хто з нас, писак, глибоко егоїстичні :) — усереднений користувач насправді усереднений.
Сказано ще ж бозна-коли: вираз «чудова людина» не має роду.
Давайте ми всі будемо просто чудовими людьми :)
Написано з думкою про десятки чудових людей, яким я подумки дякую за guiding me through life :)
 |
| «Діти з папугою» Крістіна Робертсон, 1850 з Вікісховища |
through life
ВідповістиВидалити