Я вже допіру висловила цю думку мільйон разів, але мені завжди було легше спілкуватися з хлопцями, ніж з дівчатами. Навіть у школі і навіть у той період часу, коли, як пише підручник із фізіології, дівчата випереджають хлопців-однолітків у розвитку. Але то є логічно. Коли я починала розмову з хлопцем, я знала, що є набір тем, яких ми не торкнемось. Ми не говоритимемо про помади, моди, журнали, поп-музику і «всі хлопці — козли», тому що хлопець він, і ми не говоритимемо про футбол, гонки, нецензурщину і «всі дівки — кози», тому що дівчина я. І лишаються насправді цікаві речі. Вартісні книги. Хороша музика. Прекрасні люди серед спільних знайомих. «Що?Де?Коли?» Стосунки між людьми per se. Хіба це не класно?
24 грудня 2014
10 грудня 2014
Про щоденники
Останнім часом і тут і там бачу поради: цікаві події свого життя варто записувати, не лінуйтеся вести щоденник, щовечора або хоч раз на тиждень записуйте веселощі, які дарують вам ваші діти. До чого б це? Зрозуміло, що автори порад мають рацію: людська пам’ять — штука примхлива, і запам’ятовує вона тільки те, що їй подобається, а подобається їй щось тупо рандомно.
І вкотре, і вкотре переконуюся в цьому, коли переглядаю старі щоденники: скільки разів спливає у думці «ааа, пригадую таке..!», «мамо рідна, я справді так думала?», «еге, а я й забула, що в неї день народження якраз у таку пору...» і под. Інколи пробігають «боже, як класно, горжусь собою, що могла писала такі чудові речі» і «ага-ага, я й зараз так думаю», але ой як рідше.
Але вони пишуть це все надто м’яко. Треба писати не «пам’ять недосконала», а «ЗАБУДЕШ УСЕ НАФІГ!». =)
Смішки смішками, а воно так є. І вкотре, і вкотре переконуюся в цьому, коли переглядаю старі щоденники: скільки разів спливає у думці «ааа, пригадую таке..!», «мамо рідна, я справді так думала?», «еге, а я й забула, що в неї день народження якраз у таку пору...» і под. Інколи пробігають «боже, як класно, горжусь собою, що могла писала такі чудові речі» і «ага-ага, я й зараз так думаю», але ой як рідше.
22 листопада 2014
У старому блокноті
У старому блокноті ще є чисті сторінки.
Напевно, для того, щоб при бажанні завжди було куди повертатися. О як приємно через стільки часу знову взяти в руку олівець і писати туди ж, куди й шість років тому..!
Але це просто день такий. Іншого разу рука би просто не піднялася. Тут стільки всього: вірші, чернетки, хоку, тріади, запитання, знову хоку, конспекти, д/з, відгук на книжку і малюнки від друзів на спомин...
Стільки милих дрібничок. Інколи не віриться, що цей дріб’язок — я.
Але знаходиться там один-єдиний вірш, який і зараз, як тоді, вважаю справді хорошим — і це заспокоює.
Не все втрачено, не всі ще зійшли з глузду у цьому домі. Ще є час...
Але це просто день такий. Іншого разу рука би просто не піднялася. Тут стільки всього: вірші, чернетки, хоку, тріади, запитання, знову хоку, конспекти, д/з, відгук на книжку і малюнки від друзів на спомин...
Стільки милих дрібничок. Інколи не віриться, що цей дріб’язок — я.
Але знаходиться там один-єдиний вірш, який і зараз, як тоді, вважаю справді хорошим — і це заспокоює.
Не все втрачено, не всі ще зійшли з глузду у цьому домі. Ще є час...
27 вересня 2014
Дяченки «Магам можна все»
«Магам можна все» Марина та Сергій ДяченкиМоя оцінка: 5 зірочок з 5
Ууух, цікава річ :-) Якщо таким є середнє фентезі, то ви мої свідки: я вже люблю цей жанр!
Гарно написаний текст, легка мова. Паралельна, здавалось би, ліва історія, яка потім маленьким пазликов вкладається, як треба. Потішні, здавалось би, ліві історійки-передмови до шматків розділів, які ненав'язливо і майже нехотя пояснюють деталі сюжету.
Ну і, звісно ж — ніби й Фоліо, а не КСД, але в Харкові так прийнято, чи що, — дивні зачіпки в перекладі. Мурах, він? Келех, через «е»? Та ну. Добре, що це прискіпування нарешті не так псує мені настрій читання, як раніше :)
Ррр. Хочу ще.
Див. усі мої відгуки на goodreads
26 вересня 2014
10 випадкових книг
З плином часу я бачу щораз відмінні варіації на тему #bookchallenge — і вже зовсім не розумію, де тут челлендж. Але раз про мене згадав Artem, то накидаю 10 випадкових книг, які спали на думку — раз вони згадуються, значить, щось у них є, правильно?
* Сат-Ок «Білий мустанг». Примара мого дитинства. Цікаві описи з життя індіанців, незлі пейзажі — і шмати десь на сторінок 70, який відклеївся ще до мене, що не дало дочитати дві повісті. Отако (( Вже потім я читала багато придирок до правдоподібності тексту (і тварин там таких нема, і автор самозванець), але ніц.
* Сат-Ок «Білий мустанг». Примара мого дитинства. Цікаві описи з життя індіанців, незлі пейзажі — і шмати десь на сторінок 70, який відклеївся ще до мене, що не дало дочитати дві повісті. Отако (( Вже потім я читала багато придирок до правдоподібності тексту (і тварин там таких нема, і автор самозванець), але ніц.
| Бібліотека Джорджа Пібоді, Балтімор |
Підписатися на:
Дописи (Atom)