"А час летить, не стишує галопу..."

Сьогодні на парі ми отримали страшенно складне завдання. Щоб викладачка мала нам куди розсилати завдання практичних робіт, треба ...створити пошту на gmail.com. Якби ж то всі завдання були такими...


У процесі дивлюсь я, значить, на правила іменування скриньки; дозволені символи: літери, цифри, крапка. І ніяких дефісів. Пригадую, коли я тільки знайомилась із поняттям електронної пошти, а це було ...хм, у 2006-му році (не на зорі інтернету, правда? ;) ...так от, у назву пошти на mail.ru можна було вписати літери, цифри, дефіс або підкреслення. Але не крапку. Причому то звучало "НІ, ТІЛЬКИ НЕ КРАПКУ!!"


Світ змінюється, змінюються правила, змінюються і зникають звичні речі. У кого ще є ICQ? І скільки людей буває в мережі? Отож-бо. Ася помирає, і то віддавна, довго і у муках. Шкода, хороший сервіс.Змінюють одна одну версії програм, операційних систем, помирають улюблені сайти, форуми. Я не кажу, що це погано. Справа в тім, що це все надто швидко. Знаю, якщо не оновлювати продукт, зменшуються продажі. Маркетинг, твою дивізію. А я просто хочу свій улюблений інтерфейс Опери наприклад, всього-на-всього! Так ні ж, вона починає жорстоко тупити і пропонувати себе обновити, на деяких сайтах з'являються підказки: обновіть Оперу, ліпше буде! Дістали, ррр :(


Татко якось жалівся, що час летить надто швидко. Але коли я сказала, що і для мене теж, він справді злякався. "Що ж то вже відбувається, якщо для тебе молодої час летить так, як для мене старого?" Цитата звідкись: "і буде рік як місяць, а місяць як день, а день як мить". Здається, це вже зараз.


Зрештою, зараз 2012-й, хіба ні? Та ну вас, я жартую. Світ тісний, світ швидкий... Але він наш і від цього нікуди не дінешся.


Чи може ви хочете про це поговорити?

Час (2011) - фільм про боротьбу, фільм без фіналу

Що можу сказати? Фільм хороший. Сюжет - свого роду свіжа кров для футуристичної фантастики. Ідея може і не нова (бо інакше чому у мене стійке враження, що десь я вже таке бачила?), і обіграна на додачу як історія про Бонні і Клайда, але враження справляє позитивне.


Час - це багатство, і це відомо давно. Найкоштовніший скарб, що є у кожного, і яким кожен має розпоряджатись як завгодно. Після фільму так і хочеться порахувати свій втрачений час, яким я плачу за чужі забаганки або за доступ до можливостей. Ось тільки сьогодні читала про те, скільки часу треба витратити у нашій країні, щоб отримати необхідний документ. Часу, який можна віддати корисній справі і дорогим людям. І я скажу вам по-секрету: числа в моїй голові крутяться величезні.


Не те щоб я сиділа перед монітором і плакалась на бюрократію, ні. Дуже часто і сама займаюсь тим, що вбиваю час. А не можна. Час не можна отримати в подарунок, як у фільмі, не можна вкрасти. Але можна використати з користю, можна прожити. У мене вже з’явились деякі нові ідеї. А у вас?


Зітхнула полегко, що у мій час ще не треба виплачувати кредит під 30% часом зі свого життя. Цікаво, чому "жити одним днем" і "жити так, як ніби цей день останній" - це не одне й те ж? Прокидатися зранку з планами на ціле століття, жити день так швидко, щоб зекономити на здійснення цих планів хоча б день, встигнути якнайбільше зробити користі, а ввечері підбивати підсумок, і боятись: а раптом комусь заборгувала, перед кимось завинила? Що може бути гірше? І що буває краще...


Вагаюсь, на що більше схожа боротьба оцих Бонні і Клайда - на пропагування анархії чи на встановлення нової системи? Не хочу аналізувати, краще просто повірю у те, що хочеться. Нехай це буде друге. Нехай це буде боротьба за утопію, яка не можлива, нехай. (І чому тільки людям завжди необхідно боротись за те, чого не можна досягти, другою рукою підтримуючи те, що є? Не знаю, про це ще треба подумати. Не сьогодні.) А що може бути приємніше, ніж пара молодих людей, які борються, борються так, як завжди хочеться і собі...


Дарувати, а не продавати. Чим вам не заповідь? Ідеалізму в мені це подобається.


Хочете про це поговорити?